Соціальні мережі в Інтернеті, які є частиною життя наших дітей.

    На сьогоднішній день для спілкування та самовираження, наші діти в Інтернеті обирають «молоді» соціальні мережі. Що це за контент, які переваги та в чому їх недоліки?

Одна з найвідоміших сучасних соціальних мереж є Instagram. ЇЇ було створено для обміну світлинами. Тут можна обробляти фото за допомогою фільтрів та транслювати своє життя в прямому ефірі.

Instagram приваблює яскравими та цікавими акаунтами улюблених зірок та ідеальним життям ідеальних людей. І переглядаючи їх світлини та відео може здатися, що життя у всіх навколо чудове і лише у тебе проблеми. Це може засмутити дорослу людину, що вже казати про дитину. Популярність в Instagram вимірюється лайками та кількістю підписників. Іноді діти для того, що отримати більше лайків можуть постити екстремальний чи небезпечний контент.

Наймолодшою соцмережею є TikTok. Спочатку він був майданчиком для коротеньких відео. Де користувачі відтворювали відому пісню під фонограму. На сьогодні мета сервісу – розваги. Дуже популярні челенджі  та «парні відео», де один учасник повторює рухи чи дії іншого. Тут популярним може стати кожен. І не потрібно лайків чи витрати грошей. І в чому небезпека? Небезпечні челенджі, де вимагається від учасників екстремальних чи необдуманих вчинків. А ще імовірність булінгу. Не всі користувачі розуміють відео. І іноді один жарт може перетворитися на декілька, а від цього один крок до цькування.

Дуже схожий додаток на TikTok це Likee. Тут гонитва за популярністю. Відео з’являються у стрічках друзів чи загальній стрічці, де їх можна коментувати та лайкати. Небезпечним в усіх соцмержах є овершеринг (публікація даних про себе). Наприклад, відео з будинку, на якому вказані геодані, може стати непоганою наводкою для зловмисників.

Аби навчити дітей бути обережним і вчасно розпізнавати загрози, варто

дотримуватись правил безпеки в інтернеті.

1. Нікому не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву та адресу школи.
2. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою познайомилися в інтернеті.
3. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.
4. Не відповідати на невиховані і грубі листи.
5. Домовитися про прийнятий час роботи в Інтернеті  і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.
6. Не давати нікому крім батьків свої паролі, навіть найближчим друзям.
7. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

Ми, дорослі, обов'язково проаналізуймо свою поведінку – чи не занадто багато часу проводимо в інтернеті? Адже діти прагнуть брати приклад з нас!

Проблема жорстокого поводження з дітьми 

(інформація для батьків)

Обов’язок держави та суспільства захищати права дитини, зокрема право на життя та фізичну недоторканність; право не бути об’єктом знущань чи жорстокого, нелюдського або принизливого поводження; право на здоровий і безпечний розвиток тощо. Доведено, що жорстоке ставлення негативно позначається на всіх аспектах фізичного, психічного та соціального становлення дитини, ускладнює процеси її зростання й дорослішання, унеможливлюючи встановлення зрілих, безпечних відносин між дитиною та навколишнім світом, суспільством, окремими людьми.    Насильство над дітьми або жорстоке поводження з дітьми  — це фізичне, психологічне, сексуальне насильство або відсутність виховання та піклування над дітьми батьками, особами-опікунами чи сторонніми людьми, які займаються доглядом за дітьми.

       Насильство над дітьми може включати в себе будь-яку дію насильницького характеру, нехтування, зловживання або нездатність, небажання чи невміння виховання і турботи за дітьми від батьків чи інших осіб, що призводить до фактичної або потенційної шкоди дитині.Згідно ВООЗ, насильство над дітьми є глобальною проблемою з серйозними довічними наслідками. За статистикою, чверть усіх дорослих піддалися фізичному насильству в дитинстві. Наслідки жорстокого поводження з дітьми включають порушення фізичного та психічного здоров'я протягом усього життя, а соціальні та професійні результати можуть врешті-решт уповільнити економічний та соціальний розвиток країни.

       Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. 

      У щоденній метушні та турботах варто не забувати що наші діти потребують постійної уваги, допомоги, підтримки і схвалення. Дуже важливо цілеспрямовано будувати взаємостосунки з дітьми, частіше посміхатися їм у спілкуванні, обіймати і говорити лагідні слова.

При цьому варто зробити акцент на користі навчання саме для нього, а не відмахуватися стандартними фразами: «бо всі ходять до школи» або «бо так треба». Наприклад, першачка можна зацікавити тим, що в школі він познайомиться з ровесниками, дізнається багато цікавого. Таким чином поступово сформується бажання йти в перший клас. 
Критика — це не погано. Перші тижні минули, новоспечений учень уже звик до уроків і домашніх завдань, проте одного ранку просто відмовляється йти до ніколи. Мабуть, на шляху першокласника новий «підводний камінь» — перше зауваження вчителя. Дитина, особливо та, з якої вдома здувають пилинки, може боятися вчителя, і ранкові збори перетворяться на істерики. Тому батьки ще до початку навчального року повинні навчити її позитивному ставленню до критики. Ваше чадо повинно розуміти, що критика — це добре, це хороший спосіб дізнатися про свої помилки й стимул почати їх виправляти, щоб стати кращим.
Не виховуйте комплекси. Надмірна критика також може перерости в проблему. Постійні докори призведуть до того, що звичайні кпини однокласників викличуть у дитини справжню істерику, адже підсвідомо вона сприйматиме їх так само, як батьківську критику. Звідси — образи і сльози, бурхлива реакція або, навпаки, замикання у собі, що тільки підбиває дітвору знову й нову обзивати однокласника. Якщо хочете зробити зауваження або похвалити чадо, зробіть це правильно. Починайте зі своїх вражень: «Мені так сподобалося, що ти...», «Я дуже засмутилася через те, що ти» і т.п. Дитина повинна розуміти, які почуття у вас викликає те, що вона робить.
Без мами. Більшість першокласників, які не відвідували дитячі садки, мають іще одну проблему: Їм важко відриватися від мами або бабусі, які раніше весь час були поруч. Якщо до першого класу коло спілкування дитини було завузьке, весь час вона проводила тільки з мамою, цілий день у школі може стати для неї величезним стресом. Аби не припуститися такої педагогічної помилки, не бійтеся залишати «домашню» дитину на кілька годин з іншими людьми. Також корисно буде відвідувати центри розвитку або психологічні, де, займаючись малюванням, ліпленням або танцями, малюки звикають бути в колективі.
Поради батькам майбутніх першокласників 
Впевнені, поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй справді в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, - буде до часу.
Що обмежує успішність дитини 
Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має «робочий» тонус і може уважно слухати, запам’ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте.
Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигає відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводить до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне. А нарікання на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з’являється негативне ставлення до школи.
На зниження рівня дитячого здоров'я впливають:

• погіршення екологічної обстановки;
• збільшення питомої ваги «синтетичного» харчування, насиченого консервантами та барвниками;
• шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;
• зменшення фізичних навантажень;
• «стресогенне» напружене життя.

Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції: хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не є надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі й розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково-м’язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, доки організм знову набуде гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.
Як зберегти здоров'я і життєрадісність в умовах навчання. 
Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог та режиму навантажень із реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до перевтоми, неврозів, порушень постави та зору тощо.
Варто замислитися про режим дня, головне завдання якого - забезпечити високу працездатність нервової системи (тобто здатність у мінімальні терміни досягти максимальних результатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і прокидається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає робити уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподіляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну. Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров’я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збудливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання - одна з причин перевтоми і неврозів у школярів.А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров’я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.Слід обов’язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору.Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Доречною є стимулююча терапія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Крім того, їжа завжди буде з’їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потрібно привчити дитину обов’язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умовах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.Ще кілька важливих моментів. Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків. Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам’ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 %, а розумової - на 60!Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані, був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках. Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп’ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп’ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля), якщо учень носитиме його на відстань до 3 км, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носіння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта і захворювання нирок. Згідно з санітарно-гігієнічними нормами шкільний ранець має бути виготовлений з гігієнічного водовідштовхувального легкого матеріалу, забезпечений світловідбивачами і еластичними лямками, забезпеченими ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов’язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим більше відділень в ранці, тим краще. У такому разі в ньому буде більше порядку і потрібну річ не доведеться діставати з дна.І ще одна невеличка, втім, переконані, важлива порада. Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м’язи гортані та голосові зв’язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовляння звуків. Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, їм варто записати її в хорову студію.