Маленька школа посеред гір із столітньою історією працює у селі Замогила Путильської селищної ради. Нині тут навчаються 37 дітей, у тому числі й з довколишніх хуторів, і працюють 13 педагогів. Для тих, хто живе надто далеко, в одному з корпусів облаштували інтернат. Тож учні можуть приходити до школи у понеділок, а додому повертатися у п’ятницю.
Цей освітній заклад має столітню історію. Корпус, де навчаються середні класи, збудований у 1924-1926 роках. Його звели на ділянці, яку під будівництво віддав місцевий житель Михайло Тонієвич. Він і сам працював на будові. З приходом у гори совєтів чоловіка було виселено у Хабаровський край.
Потім тут була школа з румунською мовою навчання, а з 1945 – з українською, спершу чотирирічна, згодом восьмирічна. У 1968 році поруч збудували другий корпус, де зараз навчаються молодші дітки. Є зведені класи, а є укомплектовані. Більшість освітян живуть у селах поблизу і на роботу ходять складними гірськими стежками, щоб місцеві учні отримали якісні знання.
Третій корпус збудували у 1987 році. На першому поверсі тут кухня та їдальня, а на другому – інтернат з окремими кімнатами для хлопчиків та дівчаток, а також бібліотека та клас інформатики. На території школи є спортивний майданчик, тож діти охоче грають у рухливі ігри. У 2008 році у закладі провели ремонтні роботи, оновили вікна, двері, замінили дах над найстарішим корпусом.
Нині школа працює як філія – Замогильна гімназія ОЗ «Дихтинецький ліцей» Путильської селищної ради.
(За матеріалами сторіночки в Facebook Чернівецької обласної ради)
В Чернівецькій області засновано премію імені Героїв Небесної Сотні. Наш ліцей теж висунув кандидатури на отримання премії кращими учнями, які своєю високою громадянською позицією утверджують ідеали Героїв Небесної Сотні.
12 жовтня учні 11 класу Дихтинецького ліцею взяли участь у шкільних змаганнях «Яка я козачка? Який я козак?», організованих вчителькою історії Шміляк Аллою Дмитрівною до Дня захисників і захисниць України. Школярі випробовували власну кмітливість, інтелектуальні здібності, показували знання українських звичаїв та народної творчості. Адже саме такі знання та вміння необхідні справжньому українцю.
Дихтинецький ліцей вдячний кожному захиснику і кожній захисниці та доземно схиляється перед воїнами, адже саме вони своїми плечима тримають, на жаль, ще не мирне небо, дають можливість нам жити далі, працювати, навчатися. Із Днем захисників і Захисниць України!
10 жовтня, щороку в Україні та світі відзначається День Психічного або ментального здоров’я. Згідно з визначення ВООЗ, ментальне здоров’я – це стан щастя та добробуту, в якому людина реалізує свої творчі здібності, може протистояти життєвим стресам, плідно працювати та робити внесок в суспільне життя.
Сьогодні, психологічною службою ОЗ «Дихтинецький ліцей» було підготовлено та розповсюджено тематичні інформаційні повідомлення в соціальних мережах, телеграм-каналах та вайбер-групах.
Соціальний педагог закладу Гузак Б.В провела заняття «Як ти?», «Я і моє ментальне здоров’я». Практичний психолог Савчук Т.М. годину спілкування «Твоє життя – твій вибір», взяли участь у всеукраїнському флешмобі #руханкасили щодо покращення знань про підтримку власного психічного здоров’я.
Турбота про себе є важливим складником у підтримці вашого психічного здоров’я. Знаходьте час на заняття, які допоможуть вам жити щасливо!
04 жовтня 2023 року в ОЗ "Путильський ліцей" було проведено Всеукраїнський фізкультурно-оздоровчий захід серед учнів "Cool Games". У змаганні взяли участь 5 команд (у кожній по 3 дивізіони). Учні нашого закладу вибороли: 1 дивізіон (4-5 кл.) - І місце, 2 дивізіон (6-8кл.) - ІІІ місце, 3 дивізіон (9-11 кл.) - ІІ місце.
27 вересня відбулася зустріч учнів Дихтинецького ліцею із представницею ювенальної превенції Поляк Інгою Анатоліївною, із представником ПОГСП Чокиною Віктором Вікторовичем та представницею Служби у справах дітей Несторяк Тетяною Миколаївною. Обговорювали явище булінгу та його різновиди, види домашнього насильства. Представники ознайомили учнів з адміністративною відповідальністю за вживання алкогольних і тютюнових виробів. Також школярі пригадували правила дорожнього руху, моделювали відповідні ситуації.
Існує притча, що коли народжується дитина, що Господь благословляє іі у білий світ своєю рукою. Покладе на голову – мудрою буде, на серце - милосердною, на руки майстром і слова, і діла. А цій людині Господь поклав одночасно на голову, і серце, і руки. Ім’я цієї людини - вчитель Іван Гаврилюк, якому сьогодні виповнилося б 85 років.
Вже двадцять п’ять років, як Іван Михайлович покинув цей світ, але залишив себе в дітях, яким сіяв все те вічне, добре, мудре, адже багато років працював вчителем-філологом в Замогильній восьмирічній школі, пізніше завучем Дихтинецької восьмирічної школи, що на Путильщині. А ще, залишив по собі поетичну збірку «ВІРЮ В ТЕБЕ, ЛЮДИНО», яка відкриває Його внутрішній та зовнішній світ.
Садити дерево, Любити все довкола І в поетичну мову Внести свої думки.
Народна мудрість каже, що людина живе до тих пір, поки про неї згадують.
СЬОГОДНІ РАЗОМ ПРОЧИТАЄМО ДЕКІЛЬКА ПОЕЗІЙ ІВАНА ГАВРИЛЮКА.
Знов над Дихтинцями журавлі курличуть, А мене дороги в сизу далеч кличуть. Там за мною в тузі зранку і до ночі Мати і кохана продивились очі. Яблуня обпала, журячись за мною, А мої доріжки заросли травою. Не питайте, рідні, чом я не приходжу: Я ці гори сині розлюбить не можу. Понад Дихтинцями – журавлі ключами… Рідна і кохана, думкою я з вами. Ждіть мене, чекайте, не тужіть за мною, Прилечу до вас я разом із весною. Та хоч, мабуть, щастя знайду в отчій хаті – Я за вами, гори, буду сумувати.
Віра в що-небудь здатна творити чудеса. Віра буває сильною і непохитною. Буває й така віра, яку здатні розтрощити зовнішні обставини. Люди вірять у Бога, в ідеї, в інших людей та в самих себе. Іван Михайлович вірив в ЛЮДИНУ…
ВІРЮ…
Вірю в любов єдину – Ту, що стражданням стає, Вірю у тебе, людино, Вірю в прозріння твоє. В вічність твоєї мрії,
В гарність розквітлих піль, В землю, у матір – святії ж, У воду, у хліб і в сіль. В те, що життя безодні, В неба незнану вись, В те, що живу сьогодні, В те, що умру колись.
ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ? Кожен розуміє це слово по-своєму. Адже кожен з нас — індивідуальність, що має власні інтереси та уподобання. Для когось щастя — це мати автомобіль найновішої моделі, добротній будинок і обставлена меблями, гаманець, наповнений грішми. А щастя в очах автора це:
- Чом в очах твоїх туга
Й весь ти – осінь сумна?
- Щастя – не вірна подруга
- Всюди мене обмина.
- Знову про щастя ти мариш,
Кинь цей отруйний напій!
Власного щастя не маєш, -
Щастю людському радій!
ЩАСТЯ – ЦЕ ВІТЕР. ПРИЛИНЕ,
КИНЕ УСМІШКУ… НЕМА,
ЩАСТЯ – ЦЕ ТІЛЬКИ ХВИЛИНИ,
ТО Ж СУМУВАТИ ДАРМА.
"... Не смію більше «безжально кромсати» поетичні шедеври свого колеги, -так пише в огляді до творчості автора Емілія Лігоцька,- надто скромного, надто шляхетного. Хочу, аби читач сам поринув у прекрасний світ людини, бо кожний рядок написаний не за замовленням, а продиктований розумним провидінням, чистотою незаплямованої думки, зойком люблячого серця».
Тож й ми запрошуємо до бібліотеки насолодитися поетичними рядками Івана Гаврилюка.
Народна мудрість каже, що людина живе до тих пір, поки про неї згадують. Згадаймо сьогодні Івана Михайловича в своїх думках, читаймо його вірші. Свою любов до України, батьків, сім’ї він вилив на папері в поетичній збірці «Вію в тебе, людино».
Сьогоднішнє небо стало небезпечним для птахів. На жаль, у височінь злітають залізні ворожі круки, а не голуби миру. Саме тому 21 вересня школярі Дихтинецького ліцею власноруч створили символи миру. Учні говорили про щасливе майбутнє без війни, про вільну Україну, але також згадували про тих діток, які не можуть ходити в школу; згадували про ті міста, де небо здригається від авіаударів, а повітря просочене небезпекою. Ми схиляємо голови перед тими, хто тримає наше небо, не дає йому розірватися на мільйони уламків. Дякуємо нашим воїнам – борцям за мир.
